Кандидат географічних наук Денис Пішняк очолює відділ фізики атмосфери та геокосмосу в Національному науковому антарктичному центрі. Саме з Антактиди українські вчені ведуть спостереження за кліматом, дані зі станції «Академік Вернадський» використовує й Укргідрометцентр для своїх прогнозів.

Хоч на антарктичній станції нині зима, тут спостерігається плюсова температура та масова міграція пінгвінів. Теплолюбні субантарктичні пінгвіни захоплюють територію довкола станції, а холоднолюбні – навпаки – скорочують гніздування та рушають далі, туди, де прохолодніше. Людству також загрожує масова міграція, зауважує Пішняк, – кліматична.
Про це та про інше – далі в інтерв’ю зі вченим для видання "Главком".
Укргідрометцентр враховує дані, отримані з Антарктиди

- Пане Денисе, спочатку про те, звідки ми черпаємо інформацію про погоду та кліматичні зміни. «Академік Вернадський» може похвалитися найдовшими в Антарктиді безперервними гідрометеорологічними спостереженнями, що ведуться з 1947 року. Але що саме ви досліджуєте? У обивателя може скластися враження, що станція – це «про пінгвінів»...

- Зрозуміло, пінгвіни – привабливий об’єкт, але насправді біологічні дослідження розпочалися відносно недавно, вже за нашого «хазяйнування» на станції. Але від часів заснування британцями і по сьогодні станція – це перш за все геофізична обсерваторія з унікальним обладнанням і найдовшими рядами спостережень, що й обумовлює її цінність в науковому світі. Так, наші дані, виміряні на метеорологічному майданчику, є реперними для відслідковування змін клімату.

Ці ж дані передаються у світові центри для використання у моделях атмосфери і, зокрема, для розрахунків прогнозів погоди. І незважаючи на те, що в дослідженнях усе частіше починають використовувати результати моделювання, останнє слово все одно залишається за фактичними даними, які ми і збираємо на станції. Спектр наших фізичних досліджень дуже широкий, варто згадати також озонометричні, геомагнітні, сейсмічні і широкий спектр унікальних радіофізичних досліджень і моніторингу.

- На основі ваших даних будує свої прогнози Гідрометеоцентр?

- Саме так. Укргідрометцентр враховує дані, отримані нашими науковцями на антарктичній станції. Деяка частина базових, стандартизованих моніторингових даних передається у відкриті бази даних, тож Гідрометцентр будь-якої країни може використати їх для розрахунку власних прогнозів погоди і будь-хто – для власних досліджень.

- В історії людства було – за деякими підрахунками – сім льодовикових періодів, які змінювалися глобальним потеплінням. Те, що ми зараз називаємо всепланетним потеплінням, відповідає цьому терміну?

- Так, зараз ми можемо говорити про те, що на планеті триває потепління. Але те, що ми бачимо упродовж останніх ста років, кардинально відрізняється від попередніх періодів за єдиним показником – швидкістю змін. Тодішні потепління були викликані природними чинниками, а нинішнє спричинила діяльність людини. Про це можна говорити з цілковитою впевненістю, бо природні зміни завжди відбуваються повільно, а неприродні – нетипово швидко.
Потепління триває вже понад сто років

- Але водночас нинішнє потепління визначають як період, що почався у 1850 році. Отже, людину можна бодай трохи реабілітувати? Адже майже два століття тому ще не чули про парникові гази тощо.

- Треба розуміти, що 1850 рік – доволі умовна дата. Температурні коливання саме тоді не відіграли значної ролі, на відміну від приблизно 1900 року, коли крива температури дійсно різко пішла вгору. Свою роль зіграв демографічний фактор: у 1880-1890 роках починається зростання населення, триває індустріалізація, яку супроводжує масове використання корисних копалин, зокрема, вугілля.

Саме на зламі ХІХ та ХХ століття до атмосфери починають потрапляти перші шкідливі викиди у значних масштабах. Але серед «винуватців» потепління – не лише вугілля. Зараз вчені досліджують згубний вплив й інших забруднювачів, які впливають на утворення хмар, а ті, своєю чергою, – на температурний режим.

- Про які іще забруднювачі йдеться?

- Якщо говорити про парникові гази, то на першому місці, звичайно, – вуглекислий газ, але також метан та озон. Свою роль відіграє надмірне утворення водяної пари, бо сама по собі водяна пара вже створює парниковий ефект, а далі вона ще й конденсується у хмари. А хмарний покрив має неоднозначний та нелінійний вплив на радіаційні процеси на поверхні планети (йдеться про нагрівання та охолодження за рахунок випромінення). Також хмароутворення дуже залежить від домішок аерозолів у повітрі, наявності сажі та кислот, і цей процес досі залишається не вивченим до кінця.

«Хмарний покрив має неоднозначний вплив на радіаційні процеси», – каже Пішняк. Проте для обивателя хмари – це красиво і велично.
Особливо, коли це хмари над Антарктидою

фото: Національний антарктичний науковий центр

- Ви згадали про озон як про парниковий газ. Але ж учені б’ють на сполох через утворення озонової діри над планетою. Як поєднати одне та друге?

- Озон – це екран від ультрафіолетових променів, шкідливих для життя на Землі. У цьому контексті він, безумовно, приносить користь. Але це якщо говорити про стратосферний озон. Той же, який утворюється у нижніх шарах атмосфери, внаслідок промислової діяльності людини, теж «працює» як парниковий газ.

- Саме українські озонометристи є одними з головним дослідників озонової діри?

- Це все-таки звучить занадто голосно. Проблеми розвитку науки в Україні даються взнаки, а методи дослідження цього феномену потроху переносяться у космос. Водночас як і в метеорологічних спостереженнях, тут станція виступає реперним пунктом для точного відстеження стану озонового шару, для прив’язки моделювань і корегування супутникових вимірів. Наші вчені на станції незмінно використовують високоточну методику проведення цих вимірів за допомогою спектрофотометра Добсона.

- Чому потепління в Арктиці відбувається вдвічі швидше у порівнянні з іншими регіонами планети? І як із цим справи у вас, в Антарктиці?

- У північній півкулі розташовані основні аграрні і промислові центри світу, забруднення від яких може впливати на хмарний покрив Арктики, чого не скажеш про південну півкулю, що більшою мірою вкрита океанами. І якщо парникові гази доволі рівномірно розподіляються довкола земної кулі, то леткі забруднювачі, які впливають на хмарний покрив, концентруються більш локально – на півночі нашої планети.

Ще одна очевидна причина криється у висоті Антарктиди (а це найвищий континент на землі) – просто товщина «атмосферного парника» над ним буде на третину менша, ніж над Північним Льодовитим океаном в Арктиці.

- Рівень Світового океану піднімається, а водночас ООН б’є на сполох у зв’язку з дефіцитом питної води на планеті. Дехто з експертів навіть каже, що війни майбутнього будуть війнами за воду. Чи не може людство опріснювати океанічну воду  і так задовольнити свої потреби?

- Я скептично ставлюся до версій того, за що вестимуться війни майбутнього. Щодо очистки та опріснення води – так, людство винайшло достатньо технологій. Хоча не виключено, що люди почнуть переміщатися у ті регіони, де загалом сприятливіші умови для життя. Тобто боротьба може вестися за ті ділянки суходолу, де вже є придатна для пиття вода та краща екологічна ситуація. А це, в свою чергу, призведе до своєрідної кліматичної міграції.

Але тут треба розуміти от що. Підвищення температури і збільшення маси води призводить до збільшення випаровування, а отже, води в атмосфері стає все більше. Це провокує потужні зливи, переміщення атмосферних фронтів, виникнення ураганів тощо. Навіть прісна вода, що проливається на землю, –  це не чиста питна вона, а забруднена від ерозії ґрунтів, а також різними хімічними сполуками.

- Якийсь парадокс: води на планеті все більше, але й водночас води на планеті все менше...

- Саме так. Від неприродного потепління – жодної глобальної користі.

- Якщо говорити про Україну, то чи можна сказати, що у нас відбуваються якісь унікальні кліматичні зміни?

- Україна має джерелом доходу сільське господарство, і його розвиток якраз і виявляється загроженим. Бо для нас збільшення температури повітря означає ризик посилення посухи, а це тягне за собою проблеми з чистою питною водою, та й загалом проблеми з водою в широкому розумінні. Щоб її вирішити, в Україні вже зараз починають інтенсивно використовувати підземні води для зрошення. Роблять свердловини з усіма супутніми наслідками –  пересиханням річок, озер та криниць...

- Коли кліматичні зміни на планеті стануть незворотними, такими, що виживання людства опиниться під питанням?

- Апокаліпсису очікувати точно не варто. Земляни не загинуть, хоч частина планети дійсно матиме складнощі з виживанням. Це може датися взнаки посиленням демографічних проблем, і, як я вже казав, можливим переміщенням народів з одних регіонів до інших.

- У 2021 році медіа повідомляли, що температура повітря у Кувейті сягнула 73 градусів. Як доказ демонстрували не тільки розплавлені світлофори, але й термометр, який тримав хтось із місцевих жителів. Це відповідає дійсності?

- Так, на сонці така температура могла бути. Але щодо світлофорів, то тут є трохи маніпуляцій, бо, скоріше за все, йшлося про неякісний пластик, який не витримав спеки.

Фарбувати усі поверхні треба у світлі кольори, щоб запобігти перегріванню
- А загалом як коректно вимірювати температуру? Що таке «температура на сонці» та «температура в тіні» по-науковому? Адже й «на сонці» температура може бути різною.
- Безумовно. Правильно температуру вимірюють у затіненому приміщенні так званої метеорологічній будки, яка добре продувається повітрям. Це необхідно для того, щоб виключити вплив Сонця, адже Сонце нагріває предмети по-різному. Це залежить від їхнього кольору, в тому числі в інфрачервоному діапазоні, де будь-яка поверхня по-різному поглинає сонячну радіацію і нагрівається теж по-різному, ще й в залежності від наявності вітру. Тому затінок – необхідна умова для коректного вимірювання.

- Суто теоретично: чи може людський організм напрацювати якісь адаптивні механізми для того, щоб витримувати спеку?

- Може, але такий процес триває тисячі років. Необхідна зміна десятка поколінь, необхідно, щоб запрацював природний відбір і нові властивості організмів могли викристалізуватися. Наше ж потепління стрімко розвивається протягом двох-трьох поколінь.

От що цікаво: ті види флори й фауни, які існували і загинули в ході еволюції, загинули назавжди. Вони втрачені безповоротно і вже ніколи не повернуться.

Хоча якби біологи могли клонувати динозаврів, їм було б більш-менш комфортно у нашому найближчому майбутньому. Тобто за 30-50 років, коли температура підвищиться ще на пару градусів, ми впритул наблизимося до тих умов, які були в епоху динозварів.

- Це правда, що для нас кожне наступне літо буде спекотнішим за попереднє, і ми ще з ностальгією згадуватимемо літо 2024-го, коли було «всього» +40 градусів?

- Це якесь апокаліптичне бачення. Природні коливання мають доволі великий діапазон, і саме з цієї причини вони заважають вченим бачити правдиві кліматичні тенденції. Як я вже казав, найближчі роки можуть бути спекотними, а потім кілька наступних – прохолодними, і так це все коливатиметься туди-сюди ще неодноразово.

- А взимку сніг хоча б буде?

- Скажімо так: не кожного року вийде покататися на санчатах. Остання зима була доволі сніжною, а попередні – не дуже. Та навіть за найгірших кліматичних сценаріїв сніг ми бачити будемо. Хоча є нюанс: він випадатиме, але, можливо, не триматиметься на поверхні.

- Що пропонують експерти (окрім відомих рекомендацій про зменшення викидів парникових газів) для коригування такої безрадісної картини? Ось захотів, наприклад, наш президент висадити мільярд дерев…

- Відповідь на це питання може складатися з двох частин – залежно від того, із чим ми прагнемо боротися в першу чергу – з першопричинами чи наслідками? У принципі, важливими є обидва підходи. Зменшення викидів чи енергоспоживання – це боротьба з першопричинами, яку залишається хіба що зробити дієвою.

Тепер щодо наслідків. Якщо ми вже маємо певні зміни клімату, то логічно було б під них підлаштуватися, і ваш приклад з озелененням тут якраз доречний. Тільки плани озелелення, звісно, не повинні скидатися на гігантоманію, а виглядати реалістичними. Решта побутових порад ще простіша – від використання сонячної енергії для побутових приладів до фарбування усіх можливих поверхонь у світлі кольори, що має запобігти їхньому перегріванню.